ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ, БАБУСЬ І ДІДУСІВ
1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини.
Коли-небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь
ласка, мистецтва бути людиною.
2. Я бачу світ інакше, ніж ви. Прошу вас, поясніть мені: що? коли? і чому?
кожен із нас має робити.
3. Мої ручки ще маленькі. Не очікуйте від мене досконалості, коли я
застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
4. Мої почуття ще недозрілі. Прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно
критикуйте й оцінюйте, але не мене — лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них
учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй
неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття
і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка,
кращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне
одному.
9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки,
пригортали, цілували. Але будьте обережні, щоб ваша любов не перетворилася на
милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
10. Любі мої, я вас дуже-дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене
любите.
Яке головне завдання батьків в період адаптації
дитини до школи?
* Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна
підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його
власних дій по виконанню шкільних правил.
*Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи.
Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
*Допомагайте
дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати
письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати,
складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
*Забезпечуйте
всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна
діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається,
тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
*Працюйте
з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні
пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в
різних періодичних та інших виданнях для дітей.
*Запровадьте
для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма
членам родини.
*Дитина
повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
*Не завищуйте і не занижуйте самооцінки
дитини.
Як
реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх
перед школою?
Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не
можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони
повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що
викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють
дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших
часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають
людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних
казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині
пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості
і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над
великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху -
спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.
В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і
конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд,
допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких
ситуаціях.
Як відноситися до невдач дитини, майже
неминучих на початку шкільного життя?
Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні
оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в
собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення
результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дити почути
негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це
відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу
на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти.
Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує
справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.
Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з
розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо
створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.
Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?
Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині
свої пріоритети і цінності.
Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті
головне, а що другорядне.. Іноді орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає
ігнорувати освітні цінності школи.
З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним
відбувається. Що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є.
ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ, БАБУСЬ І ДІДУСІВ
1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини.
Коли-небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь
ласка, мистецтва бути людиною.
2. Я бачу світ інакше, ніж ви. Прошу вас, поясніть мені: що? коли? і чому?
кожен із нас має робити.
3. Мої ручки ще маленькі. Не очікуйте від мене досконалості, коли я
застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
4. Мої почуття ще недозрілі. Прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно
критикуйте й оцінюйте, але не мене — лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них
учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй
неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття
і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка,
кращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне
одному.
9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки,
пригортали, цілували. Але будьте обережні, щоб ваша любов не перетворилася на
милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
10. Любі мої, я вас дуже-дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене
любите.
Яке головне завдання батьків в період адаптації
дитини до школи?
* Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна
підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його
власних дій по виконанню шкільних правил.
*Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи.
Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
*Допомагайте
дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати
письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати,
складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
*Забезпечуйте
всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна
діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається,
тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
*Працюйте
з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні
пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в
різних періодичних та інших виданнях для дітей.
*Запровадьте
для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма
членам родини.
*Дитина
повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
*Не завищуйте і не занижуйте самооцінки
дитини.
Як
реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх
перед школою?
Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не
можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони
повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що
викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють
дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших
часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають
людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних
казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині
пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості
і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над
великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху -
спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.
В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і
конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд,
допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких
ситуаціях.
Як відноситися до невдач дитини, майже
неминучих на початку шкільного життя?
Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні
оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в
собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення
результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дити почути
негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це
відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу
на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти.
Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує
справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.
Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з
розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо
створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.
Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?
Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині
свої пріоритети і цінності.
Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті
головне, а що другорядне.. Іноді орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає
ігнорувати освітні цінності школи.
З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним
відбувається. Що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є.
Немає коментарів:
Дописати коментар